2015 05 17 khift

Історична секція Харківського історико-філологічного товариства долучилася до організації й проведення лекції професора Ольги Бертелсен «Розстріляне Відродження: Будинок «Слово» у Харкові і невідомі долі його мешканців (трагічна доля українського літератора Михайла Биковця в добу Великого Терору)». Лекція відбулася в головному корпусі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна 13 травня 2015 р. о 13:30 год. в ауд. 5-58 на історичному факультеті. Модератором виступив професор Сергій Наумов; дискутантом — професор Ігор Михайлин.

 

   Ольга Бертелсен — професор, дослідник в галузях української історії, культури і політики Гаріманського Інституту при Колюмбійському Університеті (США) та Центру Європейських, Російських і Євроазіатських Студій при Торонтському Університеті (Канада). Докторську дисертацію вона захистила на тему сталінських репресій в Україні в Нотінґемському Університеті (Велика Британія) і є автором багатьох наукових монографій і статей. Монографія про Леся Курбаса і збірник архівних документів про театрального майстра і його театр «Березіль» вийде незабаром друком у видавництві «Смолоскип».

  Ольга Бертелсен присвятила лекцію пам’яті жертв АТО та українських митців, репресованих у 1930-х роках. На початку вона розповіла, що народилася сама в будинку «Слово», її дитинство минуло в квартирі № 44, де мешкав її батько — видатний український поет Роберт Третьяков. Відтоді усе, пов'язане з цим будинком, наділене для неї ефектом непереборної цікавості й історичної вартості. У будинку «Слово» (зараз це б. по вул. Культури, 9) — 66 квартир; у них у різний час мешкали 55 жертв терору. Зрозуміти логіку, чому один письменник знищувався, а інший міг уціліти, неможливо. Терор не має логіки.

  Михайло Биковець — другорядний персонаж у картині літературного життя епохи Ренесансу 1920-х років, але крізь долю саме таких людей можна виразніше побачити особливості епохи й зрозуміти її тенденції.

  У лекції на підставі архівних документів було реконструйоване життя Михайла Биковця, висвітлена його педагогічна діяльність, праця в Наркомосі УРСР, участь у літературному житті. Він. Зокрема, належав до керівного ядра літературного угруповання «Плуг», фактично редагував його часопис «Плужанин», був редактором журналу «Сільський театр», залишив слід як поет, нарисовець, літературний і театральний критик. Присутні ознайомлені з його слідчою справою, на підставі якої він був розстріляний в 1937 році.

  Лекція зібрала біля ста людей. Це були викладачі багатьох харківських університетів, аспіранти, студенти. Лекторові було поставлено багато запитань про Михайла Биковця, його літературну творчість, зв'язок із сучасністю тих давніх подій, механізми введення таких постатей в суспільну пам'ять.

  Дискутант, професор Ігор Михайлин, наголосив на важливості вивчення усіх учасників літературного процесу, адже для того, щоб відбувся один письменник, писати мають тисячі, лише насичене культурне середовище може висунути лідера.

  Ми присутні при першому щаблі опанування значної за обсягом теми. Підняті архівні матеріали, вперше лінійно описане життя М. Биковця. Широко наведена його слідча справа. Авторка зробила типологічні зіставлення й показала висновки про загальну стилістику цих справ.

  Постать М. Биковця унікальна от чим. Зазвичай, він письменника залишаються все ж які не які книжки. Від нього не залишилося жодної прижиттєвої книжки, а відтак і жодної рецепції в літературній критиці. Зазвичай, письменники мають родини, а відтак і листування з рідними. Трапляється, що більшу цінність має архів, який залишився від письменника, аніж його власна творчість. Або вони сумірні між собою. Як от сталося з Іваном Дніпровським. Зазвичай, письменники оточені друзями, колегами, які так само листуються з ним, залишають спогади про нього або відображають його образ у внутрішніх текстах: щоденниках, блокнотах.

  З цього погляду М. Биковець — особа найбільш таємнича, загадкова на всі роки нашого Розстріляного Відродження. У нього не було видано жодної прижиттєвої книги. У нього не було родини, а відтак і архіву з листами. У нього не було друзів, які б залишилися живими після репресій. Усі, як і він, були винищені. Залишилися тільки ті, хто знав його здалеку й відобразив у своїх спогадах, але, звичайно ж, не як героя, а як персонажа.

  На завершення дискутант побажав авторці успіхів у подальшій роботі й подякувати за можливість вислухати й оцінити вже зроблене нею в справі вивчення постаті Михайла Биковця. На часі створення книжки вибраних творів М. Биковця.

  На лекції були присутні члени Харківського історико-філологічного товариства: Ігор Михайлин, Віктор Кисіль, Тетяна Трофименко, Дмитро Миколенко, Андрій Домановський.