Myxailyn opening the booklaunch

Презентацію відкриває Голова Харківського історико-філологічного товариства професор Ігор Михайлин

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖОК, ВИДАНИХ У 2015 р. ХАРКІВСЬКИМ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИМ ТОВАРИСТВОМ І ЧЛЕНАМИ ТОВАРИСТВА

24 лютого 2016 р. у приміщенні харківської книгарні «Є» (вул. Сумська, 3) пройшла презентація книжок, що вийшли друком у 2015 р. під видавничою маркою Харківського історико-філологічного товариства та до виходу яких в інших видавництвах були причетні члени Товариства.

На ній були присутні члени Товариства Сергій Вакуленко, Наталія Варич, Костянтин Голобородько, Сергій Гук, Андрій Домановський, Катерина Каруник, Олена Маленко, Володимир Маслійчук, Ігор Михайлин, Анатолій Нелюба, Євген Редько, Олена Рибка, Валерій Романовський, Василь Саган, Сергій Сєряков, Тетяна Трофименко.

Серед досить численних гостей (стільців у книгарні на всіх не вистачило) були науковці Богдан Івченко і Михайло Красиков.

Презентацію відкрив коротким вступним словом Голова товариства Ігор Михайлин.  Він коротко розповів про історію та теперішню діяльність Товариства, пояснив формат презентації.  Вона охоплює, окрім книжок, що виходять під видавничою маркою «Харківське історико-філологічне товариство», також усі інші книжкові видання, до яких окремі члени Товариства причетні або як автори, або як редактори, або як перекладачі, або як автори передмов, — незалежно від того, яке видавництво їх випустило.  Це вже давня традиція Товариства — присвячувати лютневі наукові збори саме презентації нових видань.  Завдяки цьому члени Товариства мають змогу ознайомлюватися з науковими здобутками один одного, а також популяризувати свої праці (як і діяльність Товариства взагалі) перед ширшими колами харківської читацької публіки, що цікавляться питаннями історії, літературознавства, мовознавства.

 

 Vakulenko launching

Сергій Вакуленко презентує 15-й том «Збірника Харківського історико-філологічного товариства»

Програму презентації розпочав науковий секретар Товариства Сергій Вакуленко.  Він коротко розповів про появу 15-го тому «Збірника Харківського історико-філологічного товариства».  Хоча цей том датовано 2014 роком, фізично він був надрукований щойно в березні 2015 р.  Цей том має найбільший обсяг із-поміж усіх дотепер виданих (489 сторінок).  У ньому за традицією є три основні рубрики: «Наукові розвідки», «Матеріали та публікації», «Рецензії».  Портрет Юрія Шевельова на обкладинці (роботи покійного Валерія Бондаря) співвідноситься зі змістом тому, де велике місце відведено шевельовським матеріалам.  Зокрема, оприлюднено (з належними коментарями) листування Юрія Шевельова з подружжям Муромцевих і з Ростиславом Доценком;  окрім того здійснено передрук двох статей Шевельова: «Визначний український діяч. До роковин смерти О. Потебні» (1941) і «Олександер Потебня як мовознавець» (1956).  Другу з цих статей переклала з англійської Катерина Каруник.

Друге видання, про яке говорив Сергій Вакуленко, — це переклад монографії американського історика Тері Мартіна «Імперія національного вирівнювання. Нації та націоналізм у Радянському Союзі (1923—1939 роки)» (Київ: Критика, 2013).  Така пізня презентація цієї книжки пов’язана з тим, що видавництво не повідомило перекладача (а це й був Сергій Вакуленко) про її вихід друком.  Окрім того, всупереч власним обіцянкам, видавництво не узгодило з перекладачем остаточної редакції тексту.  Як наслідок, у ньому не бракує мовних дивовиж, починаючи з авторового прізвища, поданого як Мартин.  Водночас у тексті багато разів згадується радянський діяч Діманштейн — і виникає питання, чому редактори так вибірково застосовують або не застосовують “правило дев'ятки”.  Ба й сама назва не відповідає змістові праці, адже в Радянському Союзі ніколи не йшлося про національне вирівнювання, а щонайбільше — про підтягування відсталих народів до трохи вищого рівня.  Зрештою, офіційніх радянські документи уникали терміна нація, надаючи перевагу окресленням народ і народність.  Тому перекладач уважає, що ліпше було б залишити той переклад назви, що він його був запропонував: «Імперія утверджуваних народів» (англійська версія «Affirmative Action Empire» так чи так потребує доглибного перейнакшення).  Від завершення роботи над перекладом (2006 р.) до його виходу друком минуло аж 7 років, що їх редакція могла б використати, на думку Сергія Вакуленка, значно ефективніше.  Цінні вдосконалення в книжку (а саме — в деякі посилання на джерела) вніс хіба Геннадій Єфіменко.

 

Презентацію продовжив Сергій Сєряков, який ознайомив присутніх з власними науковими інтересами, до яких належить насамперед історія єзуїтського шкільництва в Речі Посполитій, і поділився інформацією про свої наукові публікації в цій ділянці.  Така тематика досліджень природно спонукає до плекання наукових контактів із польськими колеґами.  Побічним наслідком їх стала участь Сергія Сєрякова в перекладі книжки польського автора Томаша Стриєка «Невловні категорії: нариси про гуманітаристику, історію і політику в сучасних Україні, Польщі та Росії» (Київ: Ніка-Центр, 2015).  Окрім нього, серед перекладачів іще два члени Харківського історико-філологічного товариства: Ірина Склокіна та Володимир Склокін; останній виступив і в ролі редактора.  Співпраця з видавництвом вийшла плідною, й одразу ж по тому зреалізовано ще один перекладацький проєкт, у якому Сергій Сєряков спочатку був задіяний як перекладач, а потім перебрав на себе й функції наукового редактора.  Ідеться про видання: Маріуш Машкевич.  Східна польська політики у ХХ — на початку ХХІ ст.: концепції та інтерпретації. — Київ: Ніка-Центр, 2015.

 

Тетяна Трофименко серед своїх публікацій особливо докладно зупинилася на тих, що пов’язані  з її участю в проєкті створення нової академічної «Історії української літератури» в дванадцяти томах.  Зокрема, вона є членкинею авторського колективу перших двох томів.  Перший із них (за науковою редакцією Юрія Пелешенка та Миколи Сулими) охоплює літературу від Х — до першої половини XVI ст.  Він вийшов у видавництві «Наукова думка» 2013 р.  Тетяна Трофименко тут опрацювала такі теми: «Агіографія», «Пчола», «Златоструй», «Шестоднев», «Фізіолог», «Хроніка Іоанна Малали», «Повість про взяття Царгорода фрягами», «Хроніка Костянтина Манассії», «Цикл повістей про облогу, взяття та руйнування Трої», «Повість про Дракулу», «Повість “Каліла і Дімна”», «Повість про Трістана та Ізольду», «Повість про Бову королевича», «Повісті про кровозмішання».

 Sieriakov launching

Сергій Сєряков презентує переклад книжки Маріуша Машкевича «Східна польська політика у ХХ — на початку ХХІ ст.»

 

Trofymenko launching
Тетяна Трофименко розповідає про свою участь у написанні нової академічної «Історії української літератури»

Так само за редакцією Юрія Пелешенка та Миколи Сулими в наступному 2014 р. вийшов і другий том дванадцятитомовика з піднаголовком «Давня література (друга половина XVI — XVIII ст.).  У ньому Тетяна Трофименко написала розділ «Ораторсько-учительна проза. Кирило Транквіліон Ставровецький. Петро Могила».

 

 

Відомий харківський історик Володимир Маслійчук цього разу презентував одне видання, до якого він причетний як автор: «Deutsche Kharkov / Немецкий Харьков» (Харьков, 2015).  Його співавтори — Філіпп Дикань і Максим Розенфельд.  Мова книжки — російська.  Це зумовлено тим, що її свого часу замовило німецьке консульство в Донецьку (тепер перебазоване до Дніпропетровська), яке наполягало на такому виборі мови.  Володимир Маслійчук розповів багато цікавих подробиць щодо участі німецького елементу в житті Харкова.  Особливо відчутною вона була в перші десятиріччя існування Харківського університету, коли там працювало багато німецьких викладачів.  Вони прислужилися до модернізації Харкова в багатьох ділянках.  Зокрема, з ними пов’язані перші кроки місцевої журналістики.  Пізніше німці були активні насамперед як підприємці, долучившися до багатьох проєктів, що посприяли перетворенню Харкова на одне з найрозвиненіших міст України.  Частина з них поросійщилася, але були й такі, що стали помітними постатями в українській культурі.

 

Наталія Варич написала в співавторстві з Оленою Садохою книжку «Метаморфози справедливості в освітніх практиках», що вийшла друком 2015 р. під видавничою маркою «Харківське історико-філологічне товариство».  У ній ідеться про етичний вимір навчального та виховного процесу в умовах сучасного українського суспільного життя.

 

Андрій Домановський презентував видання «Византийская мозаика», що являє собою збірку публічних лекцій, прочитаних в Елліно-візантійському лекторії при Свято-Пантелеймонівському храмі в Харкові (цей храм має гарне приміщення недільної школи пристосоване до таких потреб).  То є вже третій випуск у серії «Byzantina Ukrainensia».  Книжку випустило 2015 р. харківське видавництво «Майдан».  Андрій Домановський є автором однієї з лекцій, а також укладачем цієї збірки; зредаґував її знаний візантолог Сергій Сорочан.  Увагу присутніх привернув до себе той факт, що лекторій відвідує чимала кількість людей, не тільки парафіян храму, а й ширшої публіки, що цікавиться питаннями візантійської історії та культури.  У приміщенні, де проходять лекції, може розташуватися близько сотні осіб, і воно подеколи буває заповненим, хоча більш спеціальні теми, розраховані на підготованих слухачів, збирають меншу авдиторію (30-35 осіб).  В умовах браку коштів на наукові публікації в державних вищих навчальних закладах, фінансування таких проєктів (включно з друком) Церквою створює певні можливості для популяризації та розвитку візантиністики, дисципліни неабияк занедбаної в Україні по десятиріччях її іґнорування в радянський період.

Varych launching

Наталія Варич розповідає про книжку «Метаморфози справедливості в освітніх практиках»

 

Sahan launchingВасиль Саган представляє переклад книжки Лєшека Бальцеровича «Треба боротися»

Іще один переклад із польської вийшов друком 2015 р. у харківському видавництві «Фактор-Друк».  Його здійснив член Харківського історико-філологічного товариства Василь Саган.  Ідеться про книжку славнозвісного польського економіста Лєшека Бальцеровича «Треба боротися».  За своїм жанром то не є наукова публікація.  Польська журналістка Марта Стремецька провела з Бальцеровичем “розмову” — і “розмову” довгу, бо з неї вийшла книжка на 288 с., — що дає змогу побачити душевні якості  цієї людини.  Василь Саган привернув увагу слухачів до моральної позиції Бальцеровича: свого часу він повернувся був до злиденної та роздираної протистоянням Польщі, покинувши можливості вигíдної наукової кар’єри в Нідерландах.  То був учинок патріота, який відчував: його місце на батьківщині, що за неї треба не просто боротися, а в разі потреби й битися.  Властиво, й назву книжки можна було б точніше перекласти як «Треба битися» — але видавництво вирішило, що такий варіант звучить занадто радикально.  Тим часом сам Бальцерович усе своє життя був бійцем: і в школі, коли для цього була потрібна нсамперед фізична міць, і потім, коли на перший план виходила міць моральна.  Тепер ми живемо в обставинах, коли битися треба за Україну — на різних фронтах, — і життєвий приклад Бальцеровича міг би неабияк придатися нашим політикам.  З Бальцеровичем перекладач знайомий особисто (то вже його другий переклад із польської цього автора), і його виступ містив нотки щирої душевної приязні.  Зрештою, плекання польсько-українських зв’язків останнім часом без цих ноток мало коли обходиться, й то є, вочевидь, відображення духу теперішньої доби.

 

Костянтин Голобородько головну увагу зосередив (як головний редактор) на шкільному підручнику для сьомого класу «Українська мова» авторства Дмитра Кобцева (Харків: Основа, 2015).  Перипетії його видання, а властиво затвердження Міністерством освіти і науки, викликали жваву реакцію присутніх.  Спільний висновок був такий, що за прозорість відповідних процедур ще треба багато боротися (а чи битися?).  У тому ж таки видавництві «Основа» для викладання в сьомому класі вийшли книжки, означені як «Усі уроки української мови» та «Конспекти уроків», що одним із їхніх співавторів є Костянтин Голобородько.  По одному примірникові кожної книжки він подарував бібліотеці Харківського історико-філологічного товариства.

 

 

Завершив презентацію Ігор Михайлин.  Дві книжки — його власні: «Про Шевченка і не тільки: Наукові розвідки, есеї». — 2-е вид. (Харків: Майдан, 2014); «Літературна Харківщина. Книга друга: Проза. Есеїстика. Портрети. Рецензії» (Харків: Майдан, 2015).  В обох зібрані авторові тексти попередніх років, що справляють нове враження об’єднані під однією обкладинкою.  Окрім того, Ігор Михайлин супроводив своїми передмовами книжки інших авторів: «Седьмая книга. Блокноты 1010—2014» Володимира Брюггена (Харків: Майдан, 2015); повість Віктора Бурмаки «Мир і війна» (Харків: Планета-Прінт, 2015); роман Ганни Ткаченко «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок» (Харків: Клуб сімейного дозвілля», 2015.

Holoborodko launching

Костянтин Голобородько з підручником для 7-го класу «Українська мова»

 

Заповіджена програма презентації не була виконана повністю.  Деякі автори (як-от Олена Маленко, що мала презентувати посібник «Переклад у навчанні української мови») запізнилися через надмір обов’язків на основній роботі; інші з різних причин не змогли бути присутні.  Повний список видань подано ТУТ.