Наукові хроніки

Унормування, розунормування та перевнормування української мови:

час і тенденції, набутки й перспективи

                                                                            Олена Маленко

 

    Наукова осінь у харківських філологів розпочалася незвичайним проектом — міжнародною конференцією з питань унормування української мови (Унормування, розунормування та перевнормування української мови (1920–2015), організованою й проведеною за партнерством Санкт-Галєнського університету (Швейцарія), Харківського історико-філологічного товариства (голова — професор Ігор Михайлин) і Харківської обласної організації Національної спілки письменників України (голова — Анатолій Стожук).  Ідея проведення й організація цього мовознавчого форуму належить Сергію Вакуленку — відомому в Україні й далеко за її межами харківському лінгвісту (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), доктору філософії, шанованому європейському славісту.  

 DSC 0006

Ранкове засідання конференції в осідку Харківської обласної організації Національної спілки письменників України

DSC 0017

У президії доповідачі Людмила Підкуймуха, Микола Лесюк, Ляура Ораці та модератор Роман Трифонов (другий зліва)

    Широке коло наукових соратників, колег і симпатиків, знання багатьох мов, викладання в знакових університетах Європи дозволило пану Вакуленку запросити до Харкова учених, які переймаються питаннями історії української мови, її суспільного статусу й функціонування на різних теренах України в діахронії-синхронії, процесами нормування, правописного усталення, лексикографічного, соціолінгвістичного й соціокультурного буття нашої мови.  Тобто відбулася зустріч занурених в означену проблематику фахівців, які ґрунтовно вивчають українську мову в динаміці її лінгвістичного впорядкування й унормування з огляду на історичний та геополітичний контекст й ідеологічні тенденції доби.  Модерували роботу секцій Роман Трифонов і Наталія Щербакова, спонукаючи присутніх до наукової рефлексії щодо окреслених у виступах питань.

    Із цікавими й полемічними доповідями виступили представники різних українських та європейських університетів — професор Микола Лесюк (Івано-Франківськ), професор Людмила Ткач (Чернівці), професор Міхаель Мозер (Відень), молоді науковці Вікторія Піддубна, Наталія Карікова, Катерина Каруник (усі — Харків), Ляура Ораці (Падуя), Людмила Підкуймуха (Київ).

 DSC 0001

Роман Трифонов оголошує доповідь Сергія Вакуленка

    Розпочав діалог про важливі для української мови проблеми Сергій Вакуленко з темою «Загальні тенденції в унормуванні української мови (1928—2015)», у якій було подано науковий коментар щодо геополітичної ситуації на українських землях в часі, а також окреслено основні тенденції формування правописних і лексичних норм української мови у 20-тих роках ХХ століття в різних традиціях, насамперед радянській, галицькій, закарпатській, буковинській.

    Спираючись на тезу А. Кримського про існування двох моделей української мови — російську й австрійську, на думки О. Курило про пріоритет народної основи у формуванні української літературної мови (автентичної на противагу зросійщеній), Сергій Вакуленко розгорнув власні міркування про стан і специфіку унормування української мови в різних правописах відповідно до часу й простору — від «кулішівки» й «желехівки» до таких як, «Головніші правила українського правопису Всеукраїнської Академії Наук» (1921), «Правописні правила Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові (1922), харківський правопис (1928), «скрипниківка» (1929), чинний український правопис. Переконливості цьому повідомленню додав ілюстративний матеріал з правописних статей та словників того часу.  Поставлені після виступу запитання й озвучені ремарки учасників конференції та мовознавців з різних університетів міста засвідчили зацікавленість презентованою Сергієм Вакуленком темою і наявність власних міркувань наукової спільноти щодо цієї проблеми.

DSC 0004    

Тенденції в українському правописі, словникарстві й мовному оформленні преси 30-тих років ХХ ст. були окреслені у виступах доцента ХНПУ імені Г. С. Сковороди Вікторії Піддубної («Лексичні полонізми в «Українсько-російському словнику» Овсія Ізюмова (1930 р.)» та славіста Ляури Ораці з Падуї «Український правопис і мовна політика міжвоєнного періоду (за матеріалами газети «Вісті ВУЦВК» 1933 р.).  Основними питаннями для наукової рецепції в цих виступах стали тенденції формування словникових статей в українсько-російських словниках із зазначенням джерел походження тих чи тих українських слів, а також спрямованість загальної мовної політики УРСР щодо правописних і лексичних норм української мови, на які спиралася редакція газети «Вісті ВУЦВК».

 

 

         

          Доповідає Вікторія Піддубна

   Виступ професора Миколи Лесюка з Івано-Франківська був присвячений стану української літературної мови Галичини в І половині ХХ ст.  Окреслюючи тогочасну мовну ситуацію на галицьких землях і зусилля західноукраїнських мовознавців щодо стратегій і тактик правописного унормування української мови, професор Лесюк наголосив на прагненні лінгвістів-галичан зберегти природне звучання української мови в правописі слова, отже наблизити літературну мову до зразків живого народного мовлення.  Ця настанова вповні корелює з озвученою на конференції тезою Юрія Шевельова: «Правопис не мусить воювати з мовою».

    Галицьку тему продовжила аспірантка з Києво-Могилянської академії Людмила Підкуймуха, яка презентувала доповідь «Українська лексика міжвоєнного Львова в історичному і соціокультурному аспектах (на матеріалі художніх текстів)».  Будучи родом з Галичини, орієнтуючись у мовній ситуації міста, доповідачка прокоментувала лексико-семантичні особливості львівського койне відповідно до його соціальних різновидів (батярський жаргон, школярський та ін.) і конкретизувала аспекти його використання в художніх текстах галицьких митців.  На думку пані Людмили, уживлення галицизмів у сучасний художній і комунікативний дискурс сприятиме розширенню українського лексикону, додасть мовленню оригінальності, свіжості, експресивності.

DSC 0037

Доповідає Микола Лесюк

   

 

«Українська мова на Буковині в контексті політичної та соціокультурної ситуації 1918—1940 рр.» — тема виступу професора з Чернівців Людмили Ткач, яка прокоментувала потужність українського шкільництва на Буковині початку ХХ ст., а за тим активну й послідовну румунізацію краю, що зумовило українсько-румунський білінгвізм.  Попри ці процеси українська мова на буковинських землях не занепала завдяки творчій і громадській діяльності крайових письменників, зокрема О. Кобилянської, В. Кобилянського, І. Синюка, І. Діброви та ін.

DSC 0007

В обговоренні виступає Людмила Ткач

   

  

    Професор із Відня Міхаель Мозер (автор відомої книги «Причинки до історії української мови», 2008) ознайомив присутніх із доповіддю «Граматики «руського языка» й української мови в чехословацькій Підкарпатській Русі й угорському Підкарпатті (1919—1945 рр.).  До наукового аналізу були залучені граматики Августина Волошина, Івана Панькевича, Августина Штефана й Івана Васька, Ярослава Неврлі, Ґеоргія Ґеровського, Івана Гарайди.  Професор Мозер прокоментував наукові засади, на які спиралися означені граматисти, і подав фрагменти термінологічного глосарію, використаного в кожній із граматик.

DSC 0019

Репліка Міхаеля Мозера в обговоренні

DSC 0027Доповідає Наталія Карікова. Модератор, Наталія Щербакова, готує запитання

     Про стан української літературної мови за радянської доби (1920‑1990) в аспекті її нормалізації, рознормалізації й перенормалізації йшлося у виступі Наталії Карікової з Харкова, яка окреслила основні тенденції цих процесів відповідно до ознак доби, політичних та ідеологічних настанов в Україні.  Її доповідь відзначалася неабиякою ґрунтовністю; в дискусії професор Мозер навіть порекомендував розширити її до розмірів монографії.

    Наснажив на дискусію виступ аспірантки Катерини Каруник (Харків) — «Полеміка київських академічних мовознавців з діаспорними науковцями в 1960—1980-х рр.: проблеми корпусного планування української мови».  Особливо гарячі суперечки точилися навколо питання (на якому особливо наголошував колись Юрій Шевельов) про пом’якшення чи непом’якшення в літературній вимові приголосних перед /і/, що постало з /и/ або з /о/.

   

 

    Загалом ця конференція виявилася продуктивною з огляду на висловлені її учасниками думки та припущення щодо проблем і перспектив унормування нашої мови.  Гострі питання, влучні ремарки, цікава прикінцева дискусія засвідчили потребу в цій науковій комунікації, адже йдеться не лише про аналіз того, що маємо як спадок наукових напрацювань попередників, а й про майбутнє української мови в її суспільному функціонуванні, тобто виконанні цілої низки важливих державницьких і соціокультурних місій.

 

 

  Іще раз висловлюємо велику подяку організаторам конференції.

 

DSC 0020

У дискусії виступає Сергій Вакуленнко

 

Фотоґалерея

 

 

DSC 0002

Микола Лесюк, Ляура Ораці та Людмила Підкуймуха

 

 

 

DSC 0005

 Зацікавлена авдиторія 

 

 

 DSC 0012

Доповідає Ляура Ораці

 

 

Photo

Ляура Ораці слухає запитання

 

   

 

DSC 0015

Доповідає Микола Лесюк

 

 

 

DSC 0016

Доповідає Людмила Підкуймуха

 

  

 

DSC 0018

 Людмила Підкуймуха разом із модеротором Романом Трифоновим

  

 

 

DSC 0021

Олена Маленко

 

 

DSC 0022

Людмила Ткач, Наталія Щербакова, Людмила Боярова, Міхаель Мозер

 

 

DSC 0023

Доповідає Людмила Ткач

 

DSC 0025

Доповідає Міхаель Мозер

 

 

  

DSC 0029

Доповідає Катерина Каруник

 

 

DSC 0033 thumb

Роман Трифонов у полемічному запалі

 

 

DSC 0034

Катерина Каруник

 

 

DSC 0035 1

Сергій Вакуленко, Наталія Карікова, Володимир Калашник

 

 

Photo

Ляура Ораці, Микола Лесюк, Людмила Підкуймуха