publ ukrajinistika 01Ukrajinistika: minulost, přítomnost, budoucnost II: Sborník příspěvků z mezinárodní konference konané v Brně ve dnech 19.-20. listopadu 2008 a věnované 15. výročí zahájení výuky ukrajinštiny jako studijního oboru na Filozofické fakultě Masarykovy univerzity / Ed.: Halyna Myronova, Oxana Gazdošová, Petr Kalina, Olga Lytvynyuk, Jitka Vicháliková, Libor Pavlíček. — Brno, 2009. — 647 p.

 Цей ошатний том, виданий у Брні філософським факультетом Масарикового університету  під назвою «Україністика: минуле, сучасне, майбутнє ІІ» являє собою збірку праць, що попередньо були виголошені як доповіді на науковій конференції з нагоди 15-річчя запровадження україністики як фахового напрямку студій у цьому поважному навчальному закладі (римська цифра ІІ позначає порядковий нумер конференції).  Попри чеську назву, книжка містить лише 6 причинків цією мовою, тоді як більшість (70) подано українською.  Іще чотири тексти надруковано російською мовою та один болгарською.  Так само серед учасників переважають українці: з Києва (23), Дрогобича (11), Харкова (8), Бердянська, Донецька, Кам’янця-Подільського, Кременчука, Львова (по 2), Одеси та Ужгорода (по 1).  Коли брати чеські україністичні осередки, то, крім господарів-брненців (16), репрезентовані були Оломоуць (4) і Прага (1).  Представників інших країн відносно небагато: США (2), Німеччина (1), Польща (1), Росія (1).  Заторкнута тематика, як і завжди з нагоди заходів такого ґатунку, — дуже широка; тож мало не кожен україніст знайде в цьому томі щось цікаве чи корисне для себе. 

Зміст його такий:

Brno IUkrajinistika: minulost, přítomnost, budoucnost III. Jazyk. Kolektivní monografie věnovaná 20. výročí zahájení výuky ukrajinštiny jako studijního oboru na Filozofické fakultě Masarykove univerzity v Brně / Ed. Halyna Myronova aj.= Україністика: Минуле, сучасне, майбутнє ІІІ. Мова. Колективна монографія, присвячена 20-річчю україністики на Філософському факультеті Університету імені Масарика в Брно / Ред.: Галина Миронова та ін. — Brno: Jan Sojnek — Galium, 2015. — 554 s.

 

Виданню збірника наукових праць передувала конференція на відзначення 20-річчя брненської україністики, проведена 26-27 травня 2015 р.  Цей україністичний осередок із плином часу набуває дедалі більшої ваги в науковому світі, його публікації ростуть числом і обсягом.  Нове видання — двотомове.  Перший том присвячено мовознавчій проблематиці.  Він містить 61 причинок на дуже розмаїті теми.  Їх співвідношення засвідчує розподіл наукових зацікавлень дослідників, що працюють тепер на терені українського мовознавства.  Найпопулярніші галузі — це словотвір, морфологія, лексикологія, фразеологія та лінґвостилістика; трохи менше статей присвячено питанням синтакси, термінології, діалектології та історії української мови.  Нижчу популярність мають такі ділянки, як лексикографія, ономастика, соціолінґвістика, історія мовознавства, лінгвокультурологія, студії над мовним образом світу.  Нарешті, поодинокі автори приділяють увагу етимології, мовній політиці (та її історії), акцентології, гендерній лінгвістиці, методиці викладання української мови та наукознавчим проблемам.  Завдяки міжнародному форматові видання в ньому є розмірно немало порівняльних студій, що до них залучено матеріал чеської, словацької, польської, сербської, німецької та латинської мов.  Та все ж більшість авторів репрезентують Україну, а учасники з інших країн почасти пов’язані з Україною своїм походженням. Найбільше в збірнику авторів із Західної України, головно з Галичини (Львів — 14, Івано-Франківськ — 6, Тернопіль — 2, Кременець — 1), а також із Закарпаття (Ужгород — 3).  Немало й киян (11).  Серед інших українських міст репрезентовані ще Харків (5), Кам'янець-Подільський (2), Вінниця (1), Ізмаїл (1), Одеса (1), Полтава (1).  Господарів-брненців — 7 (інші чеські осередки україністики не були представлені).  З інших країн найбільше авторів має Польща (Краків — 3, Познань —1), по одному — Німеччина (Фрайбурґ) і Словаччина (Пряшів).  У томі вміщено й чеськомовну статтю вже покійного Юрія Шевельова, написану тоді, коли він працював у Нью-Йорку.  Та загалом чеськомовних публікацій небагато (3), є ще одна словацькою мовою, решта — всі українською. 

Зміст тому такий:

Brno IIUkrajinistika: minulost, přítomnost, budoucnost III. Literatura a kultura. Kolektivní monografie věnovaná 20. výročí zahájení výuky ukrajinštiny jako studijního oboru na Filozofické fakultě Masarykove univerzity v Brně / Ed. Halyna Myronova aj. = Україністика: Минуле, сучасне, майбутнє ІІІ. Література та культура. Колективна монографія, присвячена 20-річчю україністики на Філософському факультеті Університету імені Масарика в Брно / Ред.: Галина Миронова та ін. — Brno: Jan Sojnek — Galium, 2015. — 580 s.

 

До другого тому збірника наукових праць, присвячених 20-річчю брненської україністики, включено причинки в ділянках літературознавства та культурології; сюди ж потрапили фольклорні студії та деякі статті з інших дисциплін. Як відзначив у вступному слові (с. 15-17) Іво Поспішіл, цей том насамперед засвідчує сучасний рівень україністичних студій у цих галузях в Україні, хоча погляд іззовні (під чеським і словацьким кутом зору), теж у ньому присутній — дарма що меншою мірою, — відкриває перспективи для плідного діалогу, наслідком якого мало б бути взаємне збагачення.  У літературознавчій частині (38 статей) автори здебільшого зорієнтовані на сучасну літературу, хоча не бракує й студій про давніших письменників і поетів (починаючи з барокової доби).  Натомість питання методології залишаються на другому плані.  У частині, що має широкий наголовок «Культура» (28 статей), розмірно більше уваги приділено зв’язкам між українцями та іншими слов’янськими народами, насамперед чехами та словаками.  Майже всі літературознавці (крім двох представників Беоґрада) — з України, найбільше з Києва (10), та з Галичини (Львів — 6, Івано-Франківськ — 4, Тернопіль — 3).  Інші українські міста репрезентовані так: Чернівці — 3, Дніпропетровськ — 3, Луганськ — 2, Кам’янець-Подільський — 2, Запоріжжя — 2, Ужгород — 1, Остріг — 1.   У частині «Культура» теж переважають українці: з Галичини їх є десять (Львів — 7, Тернопіль — 3), із Києва — сім.  Проте саме тут спостерігається розмірно найбільша присутність дослідників з інших країн: четверо репрезентують Брно, по одному —Прагу, Трнаву, Нові Сад, Варшаву, Познань, Нью-Йорк, Вельс (Австрія).  Мова переважає українська; у частині «Література» одну статтю опубліковано російською мовою й одну сербською; у частині «Культура» — по дві статті російською та чеською, одну — польською. 

Зміст тому такий:

Where Currents meet

Tanya Zaharchenko 

Where Currents Meet: Frontiers in Post-Soviet Fiction of Kharkiv, Ukraine. — Budapest; New York: Central European University Press, 2016. — XVI + 210 p.

Це видання являє собою книжкову версію дисертації зі слов’янознавства, що її Таня Захарченко оборонила 2014 р. в Кеймбріджському університеті під орудою Рорі Фініна (очільника україністики в цьому університеті — єдиної на теренах Великої Британії).  Назва книжки в перекладі — «У місці злиття: помежів’я в пострадянській прозі Харкова (Україна)».  Матеріалом авторці головно послужили прозові твори сучасних харківських письменників, як україномовних: Сергія Жадана («Ворошиловград»), Олега Коцарева («Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого») та Сашка Ушкалова («БЖД»), — так і російськомовних: Андрія Краснящих («Парк культуры и отдыха»), Юрія Цапліна («Маленький счастливый вечер») та ін.  Складові частини дослідження — це вступ, що має назву «Покоління двоїстого сприйняття та мерехтіння меж» (с. 1-38), розділ перший «Помежів’я ідентичності» (с. 39-77), розділ другий «Помежів’я порожнечі» (с. 79-106), розділ третій «Помежів’я життя та смерті» (с. 107-133), розділ четвертий «Помежів’я болю» (с. 135-160), розділ п’ятий «Помежів’я (не)нормальності» (с. 161-180) та висновки (с. 181-189).  Методологічно робота спирається на міждисциплінарний підхід, у якому провідна роль належить таким дисциплінам як “border studies” і “memory studies” (тобто “межезнавству» та “пам’яттезнавству”).  Харків розглянуто як місто на межі двох культур, і вплив його географічного розташування на літературну творчість сучасних прозаїків доповнюється впливом історичного зламу, пов’язаного з крахом радянського ладу та настанням нової епохи з інакшою системою орієнтирів.  Бібліографія налічує 251 позицію, з них 166 — англійською мовою, 49 — російською, 31 — українською, 3 — французькою, по одній — польською та угорською.

 

 

publ baleckij 01Эмиль Балецкий 

Литературное наследие / Под ред. Андраша Золтана, Михаила Капраля. — Nyíregyháza, 2007. — 178 с. [Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia, vol. 20].

Закарпатець Еміль Балецький (1919—1981) відомий тим, що впродовж тривалого часу очолював кафедру російської філології Будапештського університету.  Утім, як зазначають редактори книжки Андраш Золтан і Михайло Капраль, замолоду він віддав данину й літературній творчості.  Більшість його творів написані по-російськи, але є серед них і такі, що репрезентують закарпатський різновид русинської/руської (а властиво, української) літературної мови.  Спадщину Балецького подано в трьох розділах: «Поэзия» (с. 11–61), «Проза» (с. 65–107), «Художественные переводы» (с. 111–127), «Записи фольклора» (с. 131–142), «Литературоведение, критика» (с. 145–169).  Містить книжка також коротеньку передмову від редакторів і бібліографію публікацій, присвячених Балецькому.  Публікація цих текстів, датованих 1935—43 рр., доносить до нас дух місця та дух доби, а водночас і прояснює певні особливості сьогоднішніх дискусій навколо Закарпаття та закарпатського русинства.

 

publ blashkiv 01

Оксана Блашків 

Чеська і словацька культура в житті та науковій спадщині Дмитра Чижевського. — Siedlce, 2010. — 432 c. [Colloquia Litteraria Siedlcensia, t. VI].

 Монографія Оксани Блашків — це перероблена під книжковий формат її дисертація на здобуття докторського ступеня, успішно захищена в Люблинському університеті ім. М. Кюрі-Склодовської.  Наукове керування цією роботою здійснив Роман Мних, який уже багато років працює в Підляській академії (Сєдльце), тож не дивно, що саме в цьому польському місті й вийшла публікація.  Текст студії Оксани Блашків  становить приблизно половину загального обсягу книжки (с. 9–217).  Він поділений на три розділи:  «Праці Дмитра Чижевського про чеську та словацьку культуру в контексті славістики й компаративістики першої половини ХХ століття» (с. 17–79), «Чеська література і культура в дослідженнях Дмитра Чижевського» (с. 81–142) та «Словацька духовна історія через призму наукових праць Дмитра Чижевського» (с. 143–188).  Бібліографія містить 416 позицій.  Друга велика частина книжки — це три додатки (с. 219–391), в яких подано — відповідно — вибране листування Чижевського з чеськими науковцями, зі словацькими науковцями, а також словацькі рецензії на його монографію «Štúrova filozofia života» (Bratislava, 1941).  Видання має належний науковий апарат (зокрема, докладний іменний покажчик).  Привертає до себе увагу наявність резюме чотирма мовами (англійською, німецькою, чеською та російською).  У цій публікації можна вбачати стандарт, до якого мала б стриміти й українотеренна наукова практика в тому, що стосується до матеріалізації результатів дисертаційних студій.

publ mirgorod 01Миргород: Журнал, посвященный вопросам эпистемологии литературноведения. — 2010. — № 2. — 227 с.

 

Нове російськомовне літературознавче періодичне видання базується в Польщі, але позиціонує себе як міжнародне й виходить під егідою трьох навчальних закладів: Підляської академії (Сєдльце), Льозанського університету та Донецького інституту соціальної освіти. Відповідно й очолює його тріумвірат головних редакторів: Лєонід Геллєр (Льозанна), Міхаїл Ґіршман (Донецьк) і Роман Мних (Сєдльце). Окрім питань літературної теорії, журнал зосереджується на російському письменстві. У другому числі за 2010 рік привертає до себе увагу розділ «Актуальность Александра Потебни», у якому вміщено такі студії:

 

 

 

publ novyny z akademiji 2007 32Новини з Академії. — 2007. — Ч. 32. — 33 с.

 

Це число бюлетеня Української Вільної Академії Наук у США присвячене Юрієві Шевельову — з нагоди його столітнього ювілею (1908—2008).  Таким чином Академія вшанувала одного зі своїх найвизначніших членів, який двічі обіймав посаду її Президента (1959—63 і 1978—87 рр.).  Майже всі вміщені в числі матеріали (за винятком офіційної частини) тематично пов’язані з цією постаттю, що її вага в українському інтелектуальному полі з плином часу тільки збільшується.  Серед авторів — і американці, й українці.  Особливо слід відзначити гарне поліграфічне оформлення бюлетеня з цілою низкою цікавих світлин різного датування.  Про Шевельова йдеться в таких причинках:

 

 

 

publ Ukrainian Almanach 2012Український альманах 2012. — Варшава: Об’єднання українців у Польщі, 2012. — 377 с.

 Ошатний том, виданий Об’єднанням українців у Польщі завдяки дотації від польського Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, містить низку строкатих за змістом і за стилем, але в цілому дуже цікавих матеріалів, що стосуються не лише до життя місцевої української меншини, а й до проблем українства загалом.  Серед авторів переважають представники Польщі (27); на другому місці за ними йдуть українотеренні українці (з Києва, Львова, Тернополя, Харкова; загальним числом 9), ще двоє подали подвійну польсько-українську інституційну приналежність.  По одній публікації прийшло з Канади, Румунії та Сполучених Штатів Америки; нарешті, одна авторка пов’язана роботою з Польщею та Німеччиною водночас.  До редакційної колеґії видання входять Стефанія Лайкош, Катерина Сень, Ярослав Сирник і Петро Тима; відповідальний редактор — Ростислав Крамар; мовну редакцію здійснила Галина Лильо, переклади іншомовних текстів — Ігор Ісаєв.  Окрім суто календарної частини (с. 5-29), у томі подано такі матеріали (об’єднані за відповідними рубриками):

 

 

publ Chykut 2008

Віта Чикут

Наукові досягнення І. А. Панькевича і їх вплив на розвиток українознавчих лінгвістичних галузей. — Пряшів, 2009. — 241 с. 

Постать Івана Панькевича (1887—1958), галичанина, вихованця Львівського та Віденського університетів, що присвятив своє наукове завзяття українцям, розселеним по той бік Карпат, не є надто добре знана в Україні.  Досить сказати, що перед появою праці Віти Чикут була тільки невеличка книжкова (а радше брошурна) публікація про нього, видана 1958 р. Костем Кисілевським у канадському Вінніпезі.  Життя Івана Панькевича пройшло за кордоном “Великої” України: спершу в Австро-Угорщині, потім у Чехословаччині (в Ужгороді міжвоєнної доби та в Празі).  Допіру 1992 р. в Ужгороді відбулася конференція його пам’яті, однак ширшого всеукраїнського розголосу вона не мала.  Книжка Віти Чикут постала на основі кандидатської дисертації, написаної під орудою Бориса Галаса й обороненої в Ужгородському університеті 2007 р.  У ній детально розглянуто доробок Панькевича як мовознавця (хоча цим його внесок в українознавство не вичерпується).  Найбільші наукові досягнення Панькевич мав у ділянці діалектології (підсумком його піонерських студій над закарпатськими говірками стала монографія «Українські говори Підкарпатської Руси та сумежних областей», видана 1938 р. в Празі), а також історії української мови.  Проте чи не ще більшою мірою він прислужився тамтешньому українському людові як лінґводидакт: за його граматикою українську літературну мову за “чеської” доби опанувало кілька поколінь школярів.  У роботі Віти Чикут використано багато не тільки друкованих, але й архівних матеріалів, що сприяє глибшому розкриттю різних аспектів світогляду та діяльності Панькевича.  Прикінцевий список літератури налічує 307 позицій (не рахуючи праць самого Панькевича).  Видання вийшло під егідою великошариського Центру антропологічних досліджень, Асоціації україністів Словаччини та Наукового товариства ім. Шевченка в Словаччині; власними коштами його підтримали Марта Дольницька, Северин Романів, Артем Панькевич і сім’я Мушинків.