publ kiev e leopoli

Kiev e Leopoli: Il “testo” culturale / A cura di Maria Grazia Bartolini; Giovanna Brogi Bercoff. — Firenze: Firenze University Press, 2007. — 244 p.

 

Цей том видано за результатами конференції, що відбулася в Мілані у лютому 2007 р. Київ і Львів постають як два міста, символічні для української свідомості, що кожне з них пропонує власний “культурний текст”. Мова статей — переважно італійська (“українотеренних” авторів — у перекладі Джованни Броджі Беркоф і Мар’яни Прокопович), один текст надруковано по-англійськи і один по-французьки. Учасники репрезентують, крім італійських університетських осередків (Венеція, Верона, Мілан, Рим), також Київ, Люблин і Париж.

Зміст тому такий:

 

 

 

Kšicová

Danuše Kšicová

Z dějin ukrajinské kultury. Umění — divadlo — hudba. — Brno: Masarykova univerzita, 2014. — 282 s. [včetně 64 barevných obrazových příloh na ss. 234-281].

 

Жанр цієї публікації — навчальний посібник.  Виникла вона як відповідь на потребу донести до студентів брненської україністики (заснованої 2003 р.) основні відомості про українську культуру.  Назва книжки в перекладі — «З історії української культури: Мистецтво — театр — музика».  Відповідно побудовано й її структуру: після короткої вступної частини, названої «Реалії» (с. 9-19), іде великий розділ «Українська культура» (с. 21-168), — а за ним два коротші: «Український театр» (с. 169-178) і «Українська музика» (с. 179-195).  Закінчує основний виклад «Огляд історичних подій в Україні» (с. 197-209).  Вибрана бібліографія охоплює 142 позиції.  Книжка містить гарні ілюстрації (чорно-білі в основному тексті й кольорові — числом 64 — у додатку); частину фотографій авторка Дануше Кшіцова зробила сама під час відвідин України.  Для українського читача особливий інтерес становлять сторінки, де йдеться про мистецьку діяльність наших еміґрантів у міжвоєнній Чехословаччині; окрім того, здійснений авторкою добір матеріалу та імен показує, котрі саме явища української культури мають більшу вартість із погляду чужинецького спостерігача.

publ lami 01

Giulia Lami 

Ucraina 1921—1956. — Milano: CUEM, 2008. — 155 p.

 

Ця книжка пера Джулії Лямі являє собою продовження попередньої авторчиної праці — «La questione ucraina fra ‘800 e ‘900» (Milano: CUEM, 2005), що рецензію на неї пера Сергія Вакуленка під назвою «Італійський погляд на українське питання» вміщено в 12-му томі «Збірника Харківського історико-філологічного товариства» (с. 321–345).  Виклад складається з трьох розділів: у першому йдеться про поділ України за підсумками І-ої світової війни та про розвиток подій у її підрадянській частині від утворення УСРР до голодомору 1932–33 рр.; у другому описано становище на українських землях поза Радянським Союзом у міжвоєнний період і перипетії ІІ ої світової війни; у третьому розглянуто наслідки нового перекрою Європи для України й особливості подальшої сталінської політики щодо неї у зв’язку з остаточним приєднанням Буковини, Галичини та Закарпаття — аж до розвінчання культу особи 1956 р.  Попри оглядовий характер цього видання, покликаного дати італійській публіці загальне уявлення про історію України в зазначених часових рамцях, Джулія Лямі вносить і низку цікавих тверджень оцінного характеру (дотичних, приміром, до розвитку українського націоналізму чи до єврейського питання за часів німецької окупації та в повоєнні роки).  Для українського читача може мати неабияку вартість і добре дібраний та структурований список літератури, де він знайде всі головніші західні публікації, що стосуються до цієї теми.

 

publ mozer 01

Michael Moser 

„Ruthenische“ (ukrainische) Sprach- und Vorstellungswelten in den galizischen Volksschullesebüchern der Jahre 1871 und 1872. — Wien; Berlin: LIT Verlag, 2007. — 269 S.

 

Монографія австрійського україніста Міхаеля Мозера, відомого в нас щонайперше збіркою статей «Причинки до історії української мови» (Харків, 2008; 2-ге вид. — Харків, 2009; 3-тє вид. — Вінниця, 2011), має за предмет цікаву сторінку в розвитку україномовного шкільництва в Галичині. Її назва в перекладі — «“Руські” (українські) мовний і поняттєвий світи за читанками для народних шкіл 1871—1872 рр.».  Саме під ту пору відбулося істотне наближення мови навчальних посібників цього типу до живої народної, яка надалі й запанувала в освіті серед галицьких українців.  Примітні читанки й своїм змістом: у них містяться елементи, що можуть уважатися за помічні в плеканні української національної свідомості галичан.  Цінність книжки, окрім запровадження в науковий обіг малознаних досі матеріалів, полягає в їх тонкому лінґвістичному аналізі на тлі попередніх публікацій подібного ґатунку. Цією студією автор уже вкотре вносить важливі нові акценти в дотеперішній науковий дискурс щодо історії української літературної мови.

publ mozer 02

Michael Moser

Taras Ševčenko und die moderne ukrainische Schriftsprache — Versuch einer Würdigung. — München: Universitas Libera Ucrainensis, 2008. — 453 S.

 

У цій монографії віденський славіст Міхаель Мозер пропонує власний погляд на роль Тараса Шевченка в розвитку та утвердженні української мови.  Назва книжки може видатися дивною:  «Тарас Шевченко та новітня українська літературна мова — спроба поцінування».  Постає питання: чому тільки спроба? — адже про Шевченка та про Шевченкову мову вже списано стоси паперу.  Утім, читач легко переконається в тому, що парадоксів у цій начебто хрестоматійній темі не бракує: загальновизнаний основоположник української літературної мови не вмів цією мовою до пуття писати…  М. Мозер ґрунтує своє пояснення цього та інших парадоксів Шевченкового мовного самовираження на аналізі діалектних та іншомовних впливів на нього (особливо докладно — у словництві), приділяє особливу увагу питанню вибору мови Шевченком відповідно до комунікативних чи прагматичних потреб.  Ця “зовнішня незалежна” оцінка вносить не одну реалістичну ноту в узвичаєний у нас — і в істоті речі виправданий — славоспів Шевченкові як авторові, що зробив з української мови безперечно повноцінний інструмент поетичної творчості.  М. Мозер дуже далекий від модного тепер “розвінчательства” — його книжка подає гарний приклад наукової об’єктивності й водночас виразно показує, що в історії української мови навіть добре знані, здавалося б, речі можуть набувати несподіваного забарвлення зі зміною дослідницької перспективи.  У 2012 р. заходами Наукового товариства ім. Шевченка та Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича вийшов друком український переклад цієї праці:  Мозер М.  Тарас Шевченко і сучасна українська мова: спроба гідної оцінки. — Львів, 2012. — 328 с.

publ nel mondo

Nel mondo degli Slavi. Incontri e dialoghi tra culture. Studi in onore di Giovanna Brogi Bercoff / A cura di Maria Di Salvo, Giovanna Moracci, Giovanna Siedina. — Firenze: Firenze University Press, 2008. — Vol. I-II. — VIII + 655 p.

 Ювілейна двотомова збірка на пошану міланської славістки Джованни Броджі Беркоф (її назва в перекладі — «У слов’янському світі. Міжкультурні зустрічі та діалоги») містить 60 причинків від авторів, що репрезентують дев’ять країн: Італію (33), Польщу (7), Україну (6), Росію (5), Канаду, Німеччину, США, Францію (по 2), Ізраїль (1). Досить широкою є й мовна палітра: окрім італійської, тексти подано також англійською, російською (по 8), польською, українською (по 3), німецькою та французькою (по 2) мовами. Поділ на два томи зумовлений технічними міркуваннями — в обох зберігається наскрізна паґінація. Унутрішнього тематичного поділу немає: статті розміщено в алфавітній послідовності за авторами згідно з латинським написанням їхніх прізвищ. Наприкінці другого тому вміщено бібліографію праць ювілярки (121 позиція за 1973—2007 рр.), складену Джованною Мораччі. Том присвячений слов’янському світові в цілому, хоча головну увагу зосереджено все-таки на трьох країнах: Польщі, Росії та Україні. До української тематики дотичними є такі публікації: 

publ seriot 01

Patrick Sériot 

Les langues ne sont pas des choses: Discours sur la langue et souffrance identitaire en Europe centrale et orientale. — Paris: Éditions Pétra, 2010. — 296 p.

Збірка статей льозанського професора Патріка Серйо містить під однією обкладинкою тексти, написані в часовому проміжку з 1988 по 2006 рр.  Об’єднує їх провідна ідея, винесена в назву:  «Мови — то не речі».  Нею автор підкреслює, що “мовою” часто називають конструкт людської (колективної) свідомості, який сприймається неначе об’єктивна даність.  Приклади конструювання мов через дискурс про мови автор бере з країн Центральної та Східної Європи (конкретніше: колишній Радянський Союз, колишня Юґославія, Росія, Україна, Македонія).  Українського читача найбільше зацікавлять, звичайно, статті на близьку йому тематику:  «Diglossie, bilinguisme ou mélange des langues: le cas du suržyk en Ukraine» (с. 161–175; переклад назви — «Диглосія, білінґвізм чи мішанина мов: випадок українського суржику») та «Droit au nom et droit du nom: les Ruthènes sont-ils une minorité?» (с. 223–239; переклад назви — «Право на ім’я та право во ім’я: чи є така меншина, як русини?»).  Чимало цінних для себе спостережень — і часто несподіваних, можливих тільки завдяки поглядові “ззовні” — знайде він також у розвідках, присвячених особливостям мовної політики, рефлексії над мовою та демагогії з приводу мови в Радянському Союзі (автор зосереджує увагу на 1920–30-х і на 1970–90-х рр.).

publ Shevelov GedenkschriftStudien zu Sprache, Literatur und Kultur bei den Slaven: Gedenkschrift für George Y. Shevelov aus Anlass seines 100. Geburtstages und 10. Todestages / Hrsg. von Andrii Danylenko, Serhii Vakulenko. — München; Berlin: Verlag Otto Sagner, 2012. — XLIV + 520 S.

У пропам’ятному збірнику з нагоди 100-річчя від дня народження та 10-річчя від дня смерті Юрія Шевельова (19082002) взяли участь науковці з Австрії, Білорусі, Великої Британії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Норвегії, Росії, США, України, Франції, Швеції, Японії. Серед них — і безпосередні учні Шевельова, і його “учні з книжок”, і просто шанувальники його доробку. Редактори тому прагнули відобразити в його структурі багатогранність наукових зацікавлень спричинника. Відповідно, більшість уміщених у книжці статей на мовознавчі теми, пов’язані зі славістикою; друга її частина присвячена питанням літератури та культури на українських і навколишніх теренах. На початку вміщено додаток до бібліографії праць Ю. Шевельова за 19371943 рр. (13 позицій, що з-поміж них особливу увагу привертають до себе 10 раніше невідомих статей, надрукованих у харківській газеті «Нова Україна» в 194243 рр.) та бібліографію його публікацій за 19982011 рр. (96 позицій, серед них 32 нові, не внесені до найповнішого бібліографічного покажчика 1998 р.). Видання семимовне, хоча переважають у ньому мови англійська (16 матеріалів) і українська (8 матеріалів). Проєкт підтримала коштами Українська Вільна Академія Наук у США; воно вийшло як 42-ий том у серії «Sammelbände – Сборники», публікованій із 1997 р. німецьким видавництвом «Отто Заґнер».

virginie symaniec 2012 la construction ideologique slave orientale

Virginie Symaniec 

La construction idéologique slave orientale: Langues, races et nations dans la Russie du XIXe siècle. — Paris: Édirions Pétra, 2012. — 633 p.

Монографія Вірджинії Шиманєц, францужанки з білоруським корінням, опублікована на підставі її габілітаційної праці, успішно обороненої 2010 р. у Вищій школі суспільних наук (Париж).  Її назва — «Ідеологічна побудова східного слов’янства: Мови, племена та народи в Росії ХІХ ст.» — віддзеркалює той факт, що поняття “східного слов’янства”, яке сьогодні багатьом видається очевидною даністю, ще на початку ХІХ ст. було нікому не відоме.  Авторка відстежує його поступове витворення на тлі тогочасних європейських уявлень про народи та “племена”, підкреслюючи вирішальну роль мовних чинників у цьому процесі.  Специфікою книжки є білорусоцентричний погляд дослідниці, яка показує, що поняття східного слов’янства — на противагу двом “руським народностям” — могло стати врівноваженим лише за умови віднайдення для нього третьої опори, а саме народності білоруської.  Із-поміж українських діячів значну увагу в книжці приділено Іванові Могильницькому, Михайлові Максимовичу, Миколі Костомарову, Панькові Кулішу.  Авторка щедро цитує багато маловідомих і рідкісних публікацій досліджуваного періоду, завдяки чому її робота стає ще ціннішою для істориків, мовознавців, етнологів і фахівців із суміжних дисциплін.

 

publ Ukraine on Its Way to EuropeUkraine on its way to Europe: Interim results of the Orange Revolution / Ed. by J. Besters-Dilger. — Frankfurt am Main; Berlin, Bruxelles; New York; Oxford; Wien: Peter lang, 2009. — 331 p.

 Збірка розвідок, об’єднаних в одну книжку редакторкою Юліане Бестерс-Дільґер, має за тему шлях України до Європи, розглянутий крізь призму подій “Помаранчевої” революції та їхніх наслідків. Термін “Європа” тут має сенс аж ніяк не географічний і не історичний; ідеться про певний цивілізаційний і політичний стандарт, що передбачає повагу до людських прав, панування закону, розподіл влад, парламентську демократію, відкритість суспільства, плюралізм поглядів тощо. Тематика причинків розмаїта й охоплює такі галузі, як законодавство, політологія, економіка, історія, релігієзнавство, культурологія тощо. Переважна більшість авторів (11) пов’язані походженням та/або професійною діяльністю з Австрією, шестеро з Німеччиною, одна дослідниця — з Норвегії.

Зміст книжки такий: