HerbilIoan Herbil.
Studii de dialectologie și toponimie ucraineană din România. — Cluj-Napoca: Casa Cărții de Știință; București: Editura RCR Editorial, 2018. — 374 p.

Книжка Івана Гербіля «Студії з української діалектології та топоніміки в Румунії» є вислідом кільканадцятирічної авторової роботи в цих ділянках. Вона поділена на дві нерівні обсягом основні частини: «Діалектологія» (с. 13-219) і «Топоніміка місцевостей Вишня Рівня, Кричунів і Луг над Тисою», (с. 221-327); крім того, до її структури входять «Упровід» (с. 5-12), «Висновки» (с. 329-349), «Список скорочень і абревіатур» (с. 351-353), «Список бібліографічних скорочень» (с. 354) і «Бібліографія» (с. 355-372).

Діалектологічну частину відкриває короткий параграф під назвою «Загальні відомості» (с. 15-20), де автор стисло окреслює предмет і поділ цієї науки та наводить узвичаєну класифікацію українських наріч і говорів.  Другий параграф — «З історії дослідження українських говорів на території Румунії» (с. 21-34) містить коментований огляд праць попередників, починаючи з 1883 р., коли вийшли перші публікації на цю тему від Івана Верхратського.  У третьому параграфі — «Історико-географічне тло українських говорів у Румунії» (с. 35-43) — йдеться про

давність українських поселень у різних частинах Румунії, де поширення мають говірки закарпатські, гуцульські, буковинські, змішані буковинсько-гуцульські та степові.  Найбільший розмір має параграф четвертий — «Фонетичні та морфологічні риси українських говорів Румунії» (с. 45-123) — яким охоплено всі українські діалектні зони на території цієї країни.  У п’ятому параграфі, названому «Фонетика українських говірок Вишньої Рівні, Кричунова та Луга над Тисою» (с. 125-195), автор виклав результати власних теренових досліджень у цих марамороських селах, окремо зупинившися на дистрибуції звуків [ы] та [і].  Шостий параграф — «Синтаксичні особливості української говірки Вишньої Рівні» (с. 197-219) — подає 48 специфічних конструкцій, віднотованих у цьому населеному пункті.

Друга частина починається з «Упровідних завваг» (с. 223-227), де схарактеризовано місце топоніміки серед лінґвістичних дисциплін та визначено особливості мікротопоніміки.  Наступний параграф має заголовок «Історико-географічні відомості» (с. 229-238) і містить основні факти про села Вишня Рівня, Кричунів і Луг над Тисою (включно з діалектними варіантами їхніх назв українською та румунською мовами).  У третьому параграфі — «Топоніміка та історія марамороських українців» (с. 239-272) — автор розглядає питання міждисциплінарних зв’язків у гуманітарних дослідженнях, доводячи за їх допомогою давність української присутності на Мараморощині.  Четвертий параграф — «Аналіз мікротопонімів» (с. 273-327) містить список із 398 власних назв такого ґатунку, розташованих в алфавітному порядку, з поясненням їхнього походження; окрім того, автор стисло розглядає їх структурні моделі.

Двадцятисторінкові «Висновки» увиразнюють основні результати, досягнуті автором завдяки здійсненому дослідженню.

Бібліографія налічує 258 позицій (без інтернет-ресурсів) переважно румунською та українською мовою, але також російською, мадярською, чеською, болгарською, французькою, англійською та польською.