publ finkel zabutyy teoretyk ukrayinskogo perekladoznavstva

Олександр Фінкель — забутий теоретик українського перекладознавства / За ред. Леоніда Черноватого, В’ячеслава Карабана. — Вінниця: Нова Книга, 2007. — 438 с.

 

Хоча книжка видана у Вінниці, коріння її загалом харківське, бо саме звідти походять і автор передруковуваних текстів, і більшість учасників творчої групи, що здійснила видання. Зокрема, Леонід Черноватий, окрім редаґування, написав передмову до серії «Dictum Factum», у якій вийшла книжка, й визначив структуру збірки; В’ячеслав Карабан узяв участь у редаґуванні; Валерій Подміногін і Олександр Кальниченко здійснили добірку Фінкелевих перекладознавчих праць і випродукували текст, придатний до видавничого опрацювання; Віталій Радчук виступив автором ідеї та написав передмову до книжки. Основний зміст становлять 9 розвідок Олександра Фінкеля, написані українською та російською мовами в часовому проміжку з 1929 по 1975  рр.; до них долучено 9 сонетів Шекспіра в російському перекладі того ж таки О. Фінкеля. Завдяки появі під однією обкладинкою тематично споріднених студій цього непересічного харківського мовознавця істотно збагачується загальний образ історії українського перекладознавства. У книжці читач знайде таке:

 

 

Леонід Черноватий.  Передмова до серії «Dictum Factum». — С. 4–9.

Віталій Радчук.  Яка теорія допоможе практиці?— С. 10-33.

Біографічні та бібліографічні дані про О. М. Фінкеля— С. 34–47.

 

Олександр Фінкель

Теорія й практика перекладу [1929]— С. 49–182.

Г. Ф. Квітка — перекладач власних творів [1929]— С. 183–226.

О некоторых вопросах теории перевода [1939]— С. 227–258.

Іван Франко — перекладач Некрасова [1956]— С. 259–298.

Об автопереводе (на материале авторских переводов Г. Ф. Квитки-Основьяненко). Значение автоперевода для теории перевода [1962]— С. 299–325.

«Ночная песня странника» Гете в русских переводах [1966]— С. 326–355.

66-й сонет [Шекспира] в русских переводах [1968]— С. 355–376.

Лермонтов и другие переводчики «Еврейской мелодии» Байрона [1970]— С. 377–407.

«Заповіт» Т. Г. Шевченка в російських перекладах [1975]— С. 408–424.

Переклади О. М. Фінкеля [з передмовами Леоніда Фрізмана та Алєксандра Анікста]— С. 425–438.