Міхаель Мозер

Український П’ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови. — Львів: Центр гуманітарних досліджень; Київ: Смолоскип, 2011. — 160 с.

Нова книжка Міхаеля Мозера (№ 14 у серії «Університетські діалоги») постала з публічної лекції, прочитаної у Львівському університеті.  У ній автор подає огляд розвитку української мови в Галичині від перших десятиріч ХІХ ст. до наших днів, торкаючися не тільки позитивних моментів, а й тих, що їх зазвичай воліють переочувати мовознавці українські, як-от галицького “язичія” та галицького “мосвофільства”.  Та все ж домінує в його праці схвальна оцінка зусиль галицьких діячів, які спромоглися вийти на шлях розбудови поліфункційної внормованої мови на народній основі, численні риси та елементи якої ввійшли й до загальноукраїнської літературної мови.  Підкреслено також вагу Галичини в сьогоднішніх обставинах, коли вона подає приклад уживання української мови на всіх рівнях іншим реґіонам України, й надалі залишаючися в ній тим-таки символічним “П’ємонтом”.